вівторок, 29 квітня 2014 р.

«Запрошуємо вас в Європу».

Відзначення Дня Європи в нашій державі – це підтвердження єдності України та Європи не тільки за географічною ознакою, а і за духом, історією, спільними цінностями, адже український народ є невід’ємною частиною європейської цивілізації.
25 квітня, у рамках проекту «План дій Ради Європи для України на 2011-2014 рр.», в бібліотеці-філії №4 відбувся надзвичайно цікавий захід – слайд-мандрівка «Запрошуємо вас в Європу».

На учнів 6-Б класу СЗШ №8 чекала дивовижна віртуальна подорож країнами Європи. Переглядаючи слайди, підготовлені працівниками бібліотеки, школярі часто не впізнавали місця, де вже побували, подорожуючи разом з батьками Європейськими країнами. Вони порівнювали те, що бачили, з кадрами із екрана, ділились своїми враженнями з товаришами та бібліотекарями. Крім того, неймовірно захопила підлітків і цікава вікторина. Їхню увагу також привернула тематична полиця «Пізнай для себе Європу…».


пʼятниця, 25 квітня 2014 р.

«Добрий день, книжкова країно!»



24 квітня бібліотека-філія №4 перетворилась на майданчик для екскурсії, яку відвідали учні 3-А класу ЗОШ №14.
Працівники бібліотеки під час години-екскурсії «Добрий день, книжкова країно!» ознайомили читачів з бібліотекою, з правилами поведінки в ній. Розповіли про те, що кожна книга результат праці автора і є дорогоцінний скарб нашого народу, держави. Як і все державне майно, книги треба берегти.
Школярі були в захваті від побаченого: від великої кількості книг, від періодичних видань, які розраховані саме на їх вік, від тематичних та книжкових полиць, які допомагають знайти потрібну книгу.



Після закінчення екскурсії школярі ще довго не покидали стін бібліотеки: переглядали газети, гортали сторінки журналів та енциклопедій. І сказали, що це казковий дім, де дуже багато цікавих пригод і подорожей. Треба тільки взяти книгу з полиці, зручно сісти за стіл і читати.

четвер, 3 квітня 2014 р.

«Подоляни в роки Великої Вітчизняної Війни».



Історія людства рясніє війнами. Минуле століття не обминуло Проскурів трагічними подіями Другої світової війни.
В пам’ять про тих, хто поліг у боях, хто кров’ю своєю окропив землю, тим, хто, пройшов крізь бої, лихо, голод і холод, хто вижив у цій смертельній війні – присвячується виставка однієї книги «Подоляни в роки Великої Вітчизняної Війни».

вівторок, 11 березня 2014 р.

Тече вода з-під явора



Життя і творчість видатного українського поета, прозаїка та художника привертає все більшу увагу дослідників і читачів.
6 березня працівники бібліотеки-філії №4 провели разом з учнями 5-х класів СЗШ №8 літературні читання «Тече вода з-під явора». 



Бібліотекарі керувалися метою: залучити дітей до спадщини Великого Кобзаря, стимулювати бажання більше дізнатись про особистість і творчість поета, відкрити нові грані таланту українського генія, звернути увагу на актуальність його літературних перлин, а також сприяти розвитку творчих здібностей дітей, засвоєнню духовних цінностей свого народу, вихованню в них почуття любові до батьківської землі, підвищенню їх загальноосвітнього і культурного рівня.
Літературні читання пройшли надзвичайно цікаво: бібліотекарі підготували вікторину, а учні активно відповідали на питання та декламували вірші великого Кобзаря. А під завісу заходу пролунала пісня на слова Тараса Григоровича «Тече вода з-під явора» в учнівському виконанні.

пʼятниця, 7 березня 2014 р.

Виставка-реквієм "Небесна сотня".Встановлено в холі бібліотеки.





Невже для того, щоб ми врешті прокинулись і усвідомили, що ми українці, було потрібно загинути стільком молодим людям, цвіту нації? Ми низько схиляємо голови перед пам'ятю тих, хто став 
НЕБЕСНОЮ СОТНЕЮ!

вівторок, 25 лютого 2014 р.

Путник.

Солнце встаёт, новый круг продолжая.
От края до края лучом огибая
Небо, меняя цвет его красок
С загадочно тёмного в кроваво красный.

Пар стынет в воздухе запахом чая,
Кто-то на кухне о чем-то о скучая
Встречает рассвет, в тот же миг провожая,
Зевая, нечаянно чашку роняет…

Прерванный звуком внезапным и громким
В дребезги бьется, словно хрустальный,
Сон, что всю ночь собирал он по полкам
В лиц окружении из воспоминаний.

Уже шепчет тихо голос знакомый
В его голове, ещё хриплый и сонный,
Он прячет в ладони кусочки осколков,
Сам от себя, будто он посторонний.

Веки раскрылись, голос хохочет,
Он как никто знал причину сомнений –
Меняется мир, а он в зеркало смотрит,
Пытаясь запомнить себя в отражении.

Ему снится сон о потерянном месте
В детстве где все ещё были вместе,
Словно далёкого прошлого эхо,
Ветер разносит звук его смеха.

Ему снится сон, словно он снова в детстве
И будто они снова все вместе.
Звук приближаясь становится громким,
Вдруг нарастает и бьет в перепонки.

Ветер осенние листья срывая
Как будто в последнем танце их кружит,
Уносит с собою, ладонь подставляя,
Бросая в итоге охапкою в лужу.

В раме оконной всё ещё сонный,
Огнями мерцая, пугает и манит
Город в тумане, что словно за ширмой,
Седой пеленой его тайны скрывает.

По краю не раз он ходил и взлетая
Крылья сжигал и отращивал вновь.
Зная, что всё то что не убивает,
Сделает сильным и он был готов.

Голос сказал: “Надо спрятать, как жало
Жалость к себе, чтоб пройти путь достойно!
Ранив себя, лишь, когда придет старость,
Чтоб сцену покинуть легко и спокойно!”

Он не торопится, путь его долог,
Отбросив сомненья ступил за порог,
С груди доставая последний осколок,
Теперь он готов принять боль как урок.

Он мысленно снова и снова в том месте
В детстве где все ещё были вместе,
Словно далёкого прошлого эхо,
Ветер разносит звук его смеха.

Он мысленно снова и снова в том месте
И будто они снова все вместе.
Звук приближаясь становится громким,
Вдруг нарастает и бьет в перепонки.

День, как свеча, незаметно растаял.
Ночь покрывала дома покрывалом.
Он, словно лодка в реке без причала,
В дней череде без конца и начала.

Мимо направлены взгляды прохожих
Промокших дождём и днём утомлённых,
Неоновых фар свет отбрасывал тени их
В сумрачной темени лишь на мгновение.

Узкие тропы истоптаны толпами,
Стопами странников – странных людей.
Путь их всегда завершен поворотами,
Замкнутый в круг, хоть и полон дверей.

В свет фонарей ночной город погружен,
Блики огней отраженьями в лужах.
Небо дождём барабанит по крышам,
Он держит путь в дальше под зонтом укрывшись.

Осени запах повис в желтых листьях,
Вдохом глубоким проник в его мысли.
В нём скрылось что-то до боли знакомое,
Важное что-то! Но что? Он не помнил…

Читач бібліотеки-філії №4 Хмельницької міської ЦБС –
Андрій Вознюк (творчий псевдонім – Андрей Ветер Вольный.)

Призер обласного молодіжного літературного конкурсу «І на сторожі – слово».