«Незнана Хмельниччина»: легенди і «родзинки» Сатанова

 Хмельницькі мандрівники Юрій та його дружина Катерина Даценко об’їхали усю Хмельниччину і побували у неймовірних місцях.

Вони цікаво розповідають про древній Сатанів понад Збручем, та його околиці, що безперечно є однією зі справжніх окрас нашого краю.

Незважаючи на чудернацьку назву, місто не має нічого спільного з темними силами, а історики та етнографи наводять кілька ймовірних версій виникнення такого дивного слова. Найбільш можливими є молдавський варіант, за яким Сату Нову (з молдавського) – це просто Нове Село, така собі Новосілка, котрих по області та по Україні вистачає. Друга ж версія – більш романтична, бо стверджує, що містечко засноване римлянами, адже дійсно по полях біля Сатанова і досі знаходять римські монети. На жаль, достеменна дата заснування Сатанова невідома, але перша згадка з’являється під 1404 роком, а в 1436 місто одержує Магдебурзьке право.

Від Хмельницького до Сатанова 75 кілометрів, а з урахуванням відстані до санаторію, набереться близько 85. Як бачите, до цікавого можна за годину-півтори не кваплячись дістатися автомобілем.

А ми, працівниці бібліотеки-філії №4, запрошуємо вас на цікаву онлайн-екскурсію до Сатанова, за посиланням

https://vsim.ua/Podorozhi/neznanna-hmelnichchina-10630056.html

Український народний стрій

     Народний костюм, або стрій, є не просто одягом, що носиться на певній території. Це складова народної душі, великий пласт культурного й історичного надбання нашої країни. Він так само цінний, як традиції та мова. А чи відомо вам, що кожна зі складових костюма має свою, унікальну назву, яка для нас, сучасників, є трохи незвичною та навіть може видатися дивною. Спробуймо разом розібратися в цих барвистих речах та найменнях. 

Незшитий поясний одяг

Звичайно, що кожен регіон нашої країни має свій, унікальний народний стрій. Але є в усіх костюмах певні елементи, що мають однакове походження та призначення. Так відбувається і з поясним одягом. Із назви можна зрозуміти, що це одяг, який носиться на поясі, тобто це чоловічі штани та жіночі спідниці. І якщо зі штанами більш-менш усе зрозуміло, то от спідниці – це тема окрема. Вони є зшитими та незшитими. До незшитого жіночого поясного одягу належать плахти та запаски. Переважно запаски робили двох плахтовими, із двох окремих частин: широкої однотонної задньої, що носить назву «сіряк», та вужчої, затканої кольоровим малюнком,  передньої – попередниці. Переважно плахти та запаски були з домотканої вовняної тканини. 

Також по всій території України розповсюджені фартухи-запаски, що носили зі зшитим поясним одягом, тобто спідницею. Їх виробляли з домотканого полотна, прикрашали вишивкою, нашитими стрічками.

Юпка, свита, керсетка та

Звичайно, до верхнього плечового одягу, тобто одягу, що носили поверх сорочки, належить велике розмаїття речей з різними назвами. Розглянемо деякі з них.Ц

Юпка – це жіночий піджак, чи то халат. Юпки шилися із домотканого полотна, мали приталений крій, а донизу розширювалися, завдяки вшитим у нижню частину речі, від талії, клинами-«вусами». Юпки оздоблювали декоративною тасьмою по горловині, вилогах та манжетах рукавів.

Цікавим взірцем одягу, що мав крій без розрізу по лінії плечей, тобто кроївся у так звану перекидку полотна, є гуня. Гуня є одним з різновидів чоловічого верхнього одягу, який робили з довговорсистої тканини. Вона має прямий крій та переважно відложний комірець. Край комірця, вилоги й манжети оздоблювали вишивкою чи декоративними шнурами. Гуня не має ґудзиків, а носиться на запах, під пояс. На Закарпатті гуні взагалі суцільнокрійні, їх роблять з овечої чи козячої вовни. А защіпаються вони лишень навколо шиї гачком або зав’язуються тасьмою.

Найрізноманітнішими в жіночому одязі всіх регіонів нашої країни є керсетки. Їх носять поверх сорочки. Керсетка – це безрукавка, що має різну довжину, шиються з кольорової чи однотонної тканини, оздоблюється вишивкою, декоративними шнурами. Керсетки переважно приталені, із частково відрізною лінією талії, із клинами-«вусами», вшитими в нижню частину виробу, що розширюється. Деякі керсетки защіпалися на ґудзики.

Дуже велику популярність мали свити. Це верхній одяг, що шився із сукна. Переважно свити були без коміра чи з низенькою стійкою. Залежно від району носіння довжини свити була різною і коливалася від середини литки до середини стегна. Свита – верхній одяг, що однаково використовувався як жінками, так і чоловіками.

Головні убори.

Головні убори колись носилися і взимку, і в літку. Вони мали не тільки захисні функції, а також служили оберегом для людини. Чоловіки носили шапки, брилі, а жінки – хустки та шапки. Дівчата прикрашали себе вінками. До речі, дівочий вінок мав не тільки декоративне значення, він сигналізував оточенню, що перед ними вже не дитина, а майже доросла дівчина. Велике значення мав колір стрічок, що прикрашали вінок. Так, голубі стрічки носили лише дівчата-сироти.

Джерело:

Український народний стрій [Текст] : традиції // Куля. - 2020. - №10. – С. 12-13

 

«Вікіпедія» – енциклопедія з вільно поширюваним вмістом.

 15 січня у всьому світі святкується День онлайн-енциклопедії Вікіпедія (Wikipedia Day).

2001 року Джиммі Вейлз і Ларрі Сенгер запустили онлайн-енциклопедію. Назву Wikipedia придумав Ларрі Сенгер. Він поєднав слова wiki (від гавайського «швидкий») і pedia (від «енциклопедія»).

Перша стаття українською мовою була опублікована 30 січня 2004 року.

Джерело:

https://maximum.fm/15-sichnya-yake-sogodni-svyato-tradiciyi-zaboroni-i-prikmeti_n188638

Більше про традиції, свята прикмети на 15 січня читайте тут: https://tsn.ua/ukrayina/15-sichnya-2021-roku-yake-sogodni-svyato-prikmeti-ta-den-angela-1704922.html

 

 

 

Сьогодні українці святкують Щедрий вечір або свято Меланки.

Увечері 13 січня, напередодні Нового року за старим стилем, українці традиційно святкують Щедрий вечір (Щедру кутю) або свято Меланки. Таку назву у народній традиції – Меланки, Маланки, Миланки – свято отримало через те, що за юліанським календарем, яким послуговуються східні православні християни на 31 грудня припадає день святої Меланії Римлянині, яка жила у Римі у ІV-V ст.

Наслідуючи українську новорічну обрядовість, вечір з 13 на 14 січня називають Щедрим. До нього готують щедрий святковий новорічний стіл –  вдруге протягом зимових свят вариться кутя, але вже скоромна, а на столі мають переважати м’ясні страви (ковбаси, смажене м’ясо, печеня тощо). До багатого столу готують також млинці, пироги з сиром, м’ясом, вареники зі сметаною.

Головні святочні дійства Щедрого вечора це – щедрування, парубочі та дівочі «Маланки», «Коза». Щедрування – давній звичай традиційного народного українського новоріччя. Як тільки починає смеркати, групи щедрувальників (переважно молодь) здійснюють величальні новорічні обходи і поздоровлення, під час яких піснями славлять господарів, бажають їм здоров’я й достатку на весь рік, за що й отримують щедру нагороду.

Життєрадісні щедрівки і сьогодні користуються загальною любов’ю та шаною в Україні. Хто не знає приспіву: «Щедрий вечір, добрий вечір! Добрим людям на здоров’я!».

«Меланка» – традиційний новорічний обряд, який з часом трансформувався у громадську святкову забаву, такий собі своєрідний сільський карнавал із використанням масок, перевдяганнями, розігруванням кумедних сценок-інтермедій. За давньою традицією у парубочій «Меланці» роль головного обрядового персонажа грав хлопець, перевдягнений у жіночий народний костюм. Дівчата також ходять щедрувати з «Меланкою»: найгарнішу вбирають як «молоду», а на роль «молодого» перевдягають у чоловічий одяг іншу дівчину. Традиційні карнавальні образи «Маланки» це – Коза (звідси пішов обряд «водити Козу»), Ведмідь, Журавель, Бик, Кінь, а також Дід, Баба, Наречений та Наречена, Коваль, Сажотрус та ін. Щедрують, водять Козу, Меланку з музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками до півночі, оскільки наступав Новий Рік, а позаяк закінчувався Щедрий вечір.

 Джерело:

https://www.unian.ua/lite/holidays/13-sichnya-2021-yake-sogodni-svyato-prikmeti-ta-imeninniki-shcho-sogodni-ne-mozhna-robiti-11281379.html

 https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3169359-13-sicna-pamatni-dati.html

  

Як захопити дитину читанням

 

Шановні батьки, бабусі та дідусі!

Бажаєте, щоб ваша дитина всебічно розвивалася, пізнавала світ, відчувала духовну єдність з родиною, мала інтерес до життя, до книги – читайте! А ще краще – читайте разом!

Чим більше ви самі читаєте вдома, тим більшою є ймовірність того, що ваша дитина полюбить книгу і буде добре навчатися в школі.

Сподіваємося, що поради Олени Павлової – шеф-редакторки «Освітня. Медіа» та авторки  комік  с-кота Інжира – найкнижковішого кота України., стануть вам у нагоді 

Приємного читання та спілкування у колі сім’ї!

 Джерело: https://osvitoria.media/opinions/25-sposobiv-pidsadyty-ditej-na-knyzhky/

 

 

 

«Із неба в український край іде зимовий Миколай»

 19 грудня відзначаємо день Святого Миколая. Свято готує нас до початку всього зимового циклу Новорічних і Різдвяних свят. Існує повір’я: якщо в переддень свята загадати заповітне бажання, то Миколай його обов’язково виконає. Тому дітки, які вже вміють писати, пишуть листи святому, в яких просять його здійснити їхні мрії. 

Чергове засідання народознавчого об’єднання «Барвінок» бібліотекарки філії №4 провели в СЗОШ №8 для 5-В класу. Подія отримала назву «Із неба в український край іде зимовий Миколай».

Діти дізналися, що Св. Миколай і насправді колись жив та допомагав бідним, а з часом він став для людей небесним заступником, чудотворцем та помічником. Бібліотекарки розповідали школярам легенди про святого, а діти у відповідь читали вірші та співали пісні про Миколая.

Захід доповнили презентацією «Тож спішіть всі до нас на свято Миколая» та тематичною виставкою «Йде Святий Миколай». Наприкінці свята дітям побажали бути щирими, лагідними, працьовитими, вчитися, своїми справами примножувати добрі діла на благо України.

Надія Васильєва, 

бібліотекарка бібліотеки-філії №4

«Толерантність починається з посмішки».

 18 листопада бібліотекарки із філії№4 влаштували для школярів відеомікс «Толерантність починається з посмішки». Захід пройшов у рамках регулярних засідань народознавчого об’єднання «Барвінок».

Звісно, що основну частину зустрічі працівниць книгозбірні з дітьми становило спілкування. Однак обговорення теми почергово доповнювали й іншими елементами, а саме:

ü демонстрацією мультимедійної презентації «Толерантність врятує світ», яка показала риси толерантної людини, особливості її способу життя, поведінки, звичаїв та почуттів; 

ü відео «Толерантність як запорука людяності» про твори української та світової літератури, в  яких зустрічаються ознаки толерантності (терпимість, милосердя, доброта);

ü легендою про толерантність «Все в твоїх руках», котра змогла наповнити дитячі серця милосердям та співчуттям; 

ü цікавими загадками та ігровими вправами («Розіграй ситуацію», «Знайди помилки»), що мали за мету навчити учасників поважати одне одного.

Наприкінці заходу організаторки побажали хлопчикам та дівчаткам зрозуміти, що тільки повага, взаєморозуміння, терпимість, дотримання правил рівноправності врятують світ від бід та ворожості.

Надія Васильєва, бібліотекарка бібліотеки-філії№4

«Що приніс нам листоноша?»

 

13 листопада працівники бібліотеки-філії №4 зустрілися з учнями 2-В класу СЗОШ №8, «Що приніс нам листоноша?» була тема побачення зі школярами.

Діти із захопленням слухали бібліотекарів, які розповідали про те, що поряд із книгами, в бібліотеці живуть ще й газети та журнали на сторінках яких багато цікавих, пізнавальних, захоплюючих розповідей, оповідань, віршів..

Завдяки мультимедійній презентації «Журнали і газети – наші друзі», школярі побачили як можна весело і змістовно проводити дозвілля, навчитися робити цікаві речі, брати участь у конкурсах та вікторинах.

Маленькі читачі були в захваті від інформації яка є в дитячих журналах та газетах.

Завдяки бібліотекарям діти тепер добре вміють орієнтуватись в світі дитячої преси.

Надія Васильєва, бібліотекар бібліотеки-філії№4 

Вчимося читати разом із дитиною!

 Поради для батьків.

Мрія багатьох мам і тат, щоб їх донечка чи синочок, якомога швидше навчилися самостійно читати.

Тому до Вашої уваги, дорогі батьки, декілька порад. Вони звичайно є загальними і можуть стати у пригоді дітям будь-якого віку, незважаючи на те, чи готова ваша дитина читати. Не застосовуйте всі прийоми вкупі і не чекайте, що вашій дитині одразу все вдаватиметься.

І ще, підбираючи методики раннього навчання, не варто забувати, що кожна маленька людина – індивідуальність з набором умінь і талантів. Хтось читає по складах у 2 роки, а хтось починає тільки в 7 років. Не існує стандарту та норми, завдання батьків підготувати дитину до школи, розвинути навички читання та виховати допитливість. Змушуючи і караючи, домогтися позитивних результатів не вийде. Тому думаючи, як навчити дитину читати, варто запастися терпінням і підібрати техніку, яка буде цікава саме вашій дитині.

Також майте на увазі, що ці невеличкі «кроки», не так важливо і не обов’язково виконувати в тій послідовності в якій вони зазначені у підібраних для Вас посиланнях.

Джерело:

 https://vseosvita.ua/library/

 https://blog.comfy.ua/ua/

 https://bokmal.com.ua/life/

12 дивовижних місць Хмельниччини, які варто побачити

 

Навіть не виїжджаючи за межі області можна побачити багато цікавих місць на Хмельниччині, тут є  на що подивитися: давні палаци та храми, пам’ятки природи від яких перехоплює дух і просто гарні місця, де можна відпочити та помилуватися природою і старовиною.

Хмельниччина багата на унікальні місця, географічні цікавинки, старовинні унікальні маєтки, замки, церкви, споруди. А ви про усі місця знаєте?!

Тож у цій підбірці ми розповімо вам найцікавіші місцини, які варто побачити!

 Джерело: http://kustoagro.com/12-divovizhnih-mists-hmelnichchini-yaki-varto-pobachiti/