Магія голосних читань

2 лютого у Всесвітній день читання вголос долучилася бібліотека-філія №4. Читачі

бібліотеки обирали та зачитували вірші і гуморески.

Так третьокласник Василишин Влад прочитав вірш Анатолія Костецького "Новий закон".

Його сестричка Василишина Олександра читала вірш Грицька Бойка «Зануда»

Мішталь Злата продекламувала вірш Людмили Савчук «Прийшла зима»

Гумореску «Плачуть жаби» зачитала п’ятикласниця Мендограло Олександра.

Кошай Карина прочитала гумореску Павла Глазового «Як дві краплі»

«Читання вголос надзвичайно важливе для дітей дошкільного та шкільного віку, –

пояснює працівник абонементу Вікторія Мітрофанова. – Діти освоюють більш складнішу

лексику, а це веде до збільшення рівня інтелекту, що впливає на академічну успішність.

Коли дитина читає, то розвивається її уява та емоційний інтелект. Крім того, читання

вголос – це найкраще спільне дозвілля для батьків і дітей, адже воно дозволяє

переміститися у просторі та часі, дає спільні теми для обговорення та сумісні емоції».

Що було найголовнішим у житті Василя Сухомлинського

26 січня бібліотекарки філії №4 провели для 5-Б класу СЗОШ №8 літературну імпровізацію про чудового письменника, педагога та вихователя Василя Сухомлинського. Діти дізналися чимало про письменника завдяки заходу. Їм презентували лепбук, присвячений життю та творчості Василя Сухомлинського «Що було найголовнішим у моєму житті».

«Цей лепбук – дуже цікава розробка саморобної книги-папки, – розповіла бібліотекарка Ірина Драйна. – Він містить багато деталей, коротенькі оповідання, задачі та моральні заповіді письменника. Школярам дуже сподобалося переглядати його та виконувати завдання з окремих сторінок. Це стимулює інтерес читачів до творчості письменника».

Наприкінці літературної імпровізації учасники щедро ділилися враженнями. «Мені було дуже дивно почути, що в ті часи школярі були змушені самі заробляти гроші на канцелярське приладдя, – здивувався учасник заходу Андрійко. – Маленький Василько збирав лікарські трави і здавав їх в аптеку, щоб купити звичайні зошити і ручки. Добре, що зараз з цим немає ніяких проблем і нам усе купують батьки».

Останній віршик під ялинку

Ось і промайнув найкращий період зими – цикл веселих новорічних свят. Складаються в коробки гірлянди та прикраси, а ялиночки мріють про наступну зиму. До бібліотеки-філії №4 завітала постійна читачка Діана Хомишена, щоб зачитати віршик «Ялиночка» відомої хмельницької поетки Людмили Савчук.

«Це дуже сумно – проводжати свята, – розповідає Діана. – Щоб підняти всім читачам настрій, я хочу прочитати дуже класний віршик. У ньому розповідається про ялиночку, яка мріє повернутися до лісу. Але вона обов’язково повернеться до нас наступного Нового року. Тому сумувати не можна! Потрібно чекати весну!» 

Барвінчата вивчають традиції улюблених свят

 «Всі ми різні, але звичаї та традиції об’єднують нас у один народ», – з таких слів бібліотекарка філії №4 Вікторія Мітрофанова розпочала День інформації «Що не край, то звичай». Захід був проведений 19 січня для членів народознавчого об’єднання «Барвінок».

Тут маленькі барвінчата  дізналися багато цікавинок про улюблені зимові свята.

«Я дуже здивувався, коли почув, що у давні часи був звичай дарувати подарунки Діду Морозу, а не отримувати їх від нього! Як добре, що у нас зараз не такі часи!» – поділився враженнями учасник заходу Сашко.

«Мені шкода, що посівати можуть лише хлопці, – ділилася своїми міркуваннями Даринка. – Моя тітка дозволяє мені посівати у неї вдома. Я вважаю, що в сучасному світі неправильно вважати, що тільки хлопці-посівальники приносять щастя».

Дарунок від читача

Відоме французське прислів’я говорить: «Хто вміє дарувати, той вміє жити». Дуже здорово, що наші читачі не тільки люблять читати, але й готові поділитися з іншими прочитаними книгами. Читач  Синишин Микола подарував бібліотеці книги серії "Зграя" Еріна Гантера. Щиро дякуємо за такий щедрий подарунок та закликаємо всіх читачів внести свій шматочок доброти - взяти участь у акції "Подаруй бібліотеці книгу".

Дім кольорових книжечок

 15 грудня у бібліотеці-філії №4 залунали дзвінкі голоси почитайликів-другокласників ЗОШ №14, яких вчителька привела до бібліотеки на екскурсію «Подорож у Читай-місто». Бібліотекар Вікторія Мітрофанова розповіла як легко та швидко обрати цікаву книжечку та знайти її на поличках абонементу. У читальному залі для малюків була приготована виставка книг до #кольорових_читань в рамках Національного тижня читання.

«Не всі батьки купують для своїх дітей книжки, – розповідає вчителька Марія Йосипівна. – Зараз діти мають чудові іграшки та гаджети, важливо пояснити батькам, що діти не тільки граються, але й розвиваються. А для розвитку потрібне позакласне читання. Якщо купувати художню літературу батьки не мають змоги, то на допомогу приходить бібліотека. Це чудова альтернатива, адже тут багато сучасної, якісної літератури».

«Я веду читацький щоденник і тепер я запишу туди багато-багато книжок! – ділиться емоціями маленька читачка Маргарита.

Збройні сили України – слава, гордість, міць країни

6 грудня бібліотека-філія №4 влаштувала для школярів захід з нагоди Дня Збройних сил України. Це була година мужності «Збройні сили України – слава, гордість, міць країни». Її бібліотекарки організували для шестикласників СЗОШ №8. На заході діти дізналися про структуру ЗСУ та головний орган військового управління – Генеральний штаб. Загальновідомо, що найкраще нові знання засвоюються в ігровій формі. Тому бібліотекарі розробили вікторину з 25 питань щодо воєнної техніки, історії армії та військової медицини. За відповіді на питання учасники отримували бали. Перед грою їх розділили на команди. За результатами підрахунків виграла команда «Курчата». Їхня кількість балів – аж 2000! Команда «Дружба» на 400 балів відстала від переможців. Під час вікторини діти мали право користуватися підбіркою бібліотечних книг «Сила духу моєї країни». «Було багато питань, на які я не знав відповіді, – поділився враженнями учасник заходу Артем. – Але разом з тим було дуже цікаво, тепер мені хочеться дізнатися про нашу армію більше. Особливо складною була тема флоту, але я читав книгу «П’ятнадцятилітній капітан» Жуля Верна, отримані з цього роману знання допомогли мені відповісти на деякі запитання».

Книги легкою мовою у бібліотеці

 Бібліотека-філія №4 Хмельницької міської територіальної громади отримала у подарунок п’ять кольорових книжок легкою мовою для тих, хто має труднощі з читанням.

Видання надано у рамках проєкту «Інклюзивне літературно-художнє видання "Казки Закарпаття. Легка мова"», що реалізується ГО «Центр культурних ініціатив "Фортеця Унг"» за фінансової підтримки Українського культурного фонду.

Формат легкого читання буде корисний для людей, які мають труднощі з читанням та розумінням тексту. Це перші художні книги такого типу, адже подібної художньої літератури  в Україні досі не видавалося.

Мова – ДНК нації

 Ігровий квест «Мова – ДНК нації» провела працівниця бібліотеки-філії №4 для учнів 6-А класу СЗОШ №8. Безліч цікавих ігрових завдань мали виконати маленькі мовознавці, щоб пройти всю дорогу квесту.

Діти шукали в словах цифри та розв’язували приклади. Скакали на одній нозі читаючи скоромовку. Розшифровували чарівні малюнки та складали в словах переплутані місцями літери.

«Найбільше мені сподобалася вправа «Продам жирафа», – поділився враженнями Ілля. – Моя сусідка продавала страшного жирафа, а я вигадував оголошення, щоб продати смішного жирафа. Я написав, що мій жираф любить морозиво, у нього квадратна голова і тонкі ноги. Він працює клоуном і з ним завжди весело».

Вчимося бути толерантними

18 листопада працівниця бібліотеки-філії №4 провела для п’ятикласників СЗОШ №8 годину спілкування «Вчимося бути толерантними». Під час події діти міркували, чи добре було б, якби усі люди на Землі були схожими одне на одного. Дійшли висновку, що різноманіття все ж таки краще. Учасники визнали, що толерантність – це головна умова миру і злагоди. Для кращого закріплення бібліотекарка розповіла учням китайську притчу «Дружна сім’я».

«Було б дуже добре, якби на землі панували мир та любов, – поділилася своїми думками учасниця заходу Юля. – Якби всі жили так дружно як жителі села у притчі, то ніколи б не було воєн та сварок. Ми повинні вчитися так жити».

Також дітям дуже сподобалася проведена під час заходу гра «Пустіть мене в коло», у якій вони утворили коло, до якого не пускали одного з учасників, а він, застосовуючи усі можливості, повинен був пробратися до кола.

Потім бібліотекарка обговорила з учнями цю ситуацію і всі зрозуміли, що груба сила не завжди може допомогти, тому її застосовування не може бути доречним. Також неправильно виганяти когось «зі свого кола». Завжди потрібно обговорювати та аналізувати свої дії і прислухатися до інших думок.