Лідером батьківських питань, коли вони забирають дитину з
дитячого садка, є питання «Як він сьогодні їв?»
Питання часто задається з тривогою в голосі в присутності
дитини, яка в
цей момент на думку деяких батьків повинна відчути провину або гордість в
залежності від того, з'їв він сьогодні суп, котлету і кашу ... Відповідати мені
в таких випадках хотілося цитатами відомого доктора Комаровського: «Дитина
краще знає, коли і скільки йому треба їсти» і «Єдине« ліки », в 100% випадків
вирішальне проблему виборчого апетиту, – це почуття голоду».
Не питайте: «Що ти сьогодні їв?». Запитайте: «Що було
найцікавішим»
Так само дуже рекомендую відмовитися від регулярного
питання: «Тебе сьогодні ніхто не ображав?» Саме питання вже містить посилання
дитині, що навколишнє середовище дитячого садка вороже і потрібно очікувати, що
в будь-який момент можуть образити. Дитина напружується, дитина акцентує свою
увагу на «образливих» діях одногрупників, може навіть почати провокувати своєю
поведінкою інших дітей, щоб ті його «образили» і було про що розповісти мамі.
Адже вона, як завжди, ввечері запитає: «Тебе не кривдили?»
Запитайте краще: «З ким ти сьогодні грав?»
Лідер батьківських питань, адресованих школяреві: «Що ти
сьогодні отримав?» Очікувана відповідь – перерахування кількості п'ятірок,
четвірок, трійок або двійок. Сумно, якщо на цьому діалог закінчиться.
Формальний підхід.
Крім відміток, дитина отримує досвід, емоції, враження,
посмішки, синці та гулі ... Запитайте крім цього: «Чому ти навчився? Що нового
дізнався? Що було найцікавішим? Що найважчим». І моє улюблене питання: «А якби
прожити день заново, що б ти поміняв». Так ви не тільки отримаєте більше
інформації про дитину, але і навчіть його аналізувати свої помилки, підводити
підсумки.
Ще приклад не самого вдалого чергового питання: «Як
успіхи?» Це нешкідливе питання мене саму в дитинстві дуже дратував. Тому що
успішним був не кожен день, а питання народжувало відчуття, що я повинна бути
щодня з успіхами ... І ще негативний момент: у мене сформувалося внутрішнє
переконання, що ділитися можна тільки успіхами. Це зараз я розумію, що ділитися
можна і потрібно не тільки досягненнями, а й труднощами, і розчаруваннями. (Але
для цього мені знадобилися роки навчання психології і досвід особистої
психотерапії)
Анна Бикова, психолог, мама двох дітей
Немає коментарів:
Дописати коментар