Екостежинами Поділля

Поділля – один із найекзотичніших регіонів України. Тут і величний Дністер, друга за довжиною річка в Україні зі своїм неперевершеним каньйоном і сітка незрівняних печер, які пам’ятають стародавніх трипільців, Подільські Товтри – унікальні вапнякові гори, перлина Хмельниччини – гіпсова печера «Атлантида», яка розташована на схилі мальовничої долини річки Збруч, Бакота – шматочок раю – напівлегендарна столиця Дністровського Поділля у ХІІІ ст.. та ще багато-багато пам’яток архітектури.

На превеликий жаль у наш час людство переживає надзвичайно критичний період своєї історії – період небаченого досі загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: зубожіння природи, зростання забруднення екології, деградації людської моралі.

Саме з метою розповісти школярам про Подільські перлини, поглибити та закріпити знання читачів про свій рідний край, природу, привернути увагу до екологічних проблем Хмельниччини, вказати на недопустимість бездумного втручання людини в природу працівники бібліотеки-філії №4 запросили 4 жовтня на краєзнавчо-пізнавальний екскурс «Екостежинами Поділля» учнів 7-Б класу СЗШ №8.

Родзинкою зустрічі була інтерактивна гра «Мікрофон. Що мені дає природа?». «Людина не може прожити без природи тому, що…» і діти вихоплюючи мікрофон один у одного продовжували речення. Цікаву відповідь дала Софія Фурман: «…тому, що природа це джерело натхнення, вона лікар і розрадник у тяжкі хвилини, вона дає все, що потрібно людині для життя».

Не залишилися байдужими діти до презентації тематичної книжкової виставки «Стежинками рідного краю», де посіли належне місце книги письменника-краєзнавця Валентина Говоруна «Птахи Хмельниччини», «Річки Хмельниччини», «Риби, земноводні, плазуни і звірі Хмельниччини».

«Я не думала, що на території Хмельниччини живе стільки звірів, плазунів, риб та птахів. І я думаю, що переважна більшість людей, особливо тих, хто мешкає у місті, навіть не уявляє, що поряд з ними триває життя у дикій природі. Я впевнена, що мої однокласники в цьому погодяться зі мною. А ще хочеться звернутися до своїх ровесників, аби вони усвідомили, що ми молоді, сильні і доля планети в наших руках», – поділилася враженнями Оксана Сапсай.

Ірина Драйна, завідуюча бібліотекою-філією №4