Година-спогад про воїна Артема Задоянчука пройшла у книгозбірні

 Війна триває, забираючи відважних, сміливих і незламних. Герої віддають свої життя, аби дати майбутнє Україні, аби захистити рідних, аби позбавити ворога можливості посягати на нашу волю й незалежність. З багатьма воїнами від початку повномасштабного вторгнення попрощалася Хмельницька громада. Щоденно думками й вчинками віддаємо шану їхньому подвигу.

27 квітня годину-спогад «Я хочу бачити весну» провели у бібліотеці-філії №4 Централізованої бібліотечної системи Хмельницької громади. На заході вшанували пам’ять Артема Задоянчука. Воїн став на захист України 25 лютого — у другий день повномасштабного вторгнення, записавшись у ряди добровольців.

Захисник народився у Хмельницькому, закінчив тут школу. Далі хлопцю довелося навчатися у росії, адже звідти родом його матір. Але у 2006 році він повернувся в рідну Україну, з того часу вирішив, що житиме тільки тут. У мирному житті працював, створив сім’ю, ростив сина… А ще Артем Задоянчук писав вірші, особисто робив аудіозаписи, на яких читав свою поезію. Римувати продовжив і тоді, коли уже був на фронті.

«Я хочу бачити весну» — це назва одного з віршів воїна. У ній він говорить, як сильно потрібна весна за ті почуття, котрі вона дарує. Її прихід зупинити неможливо, бо зараз вже дуже важко від болю й холодної зими:

Я хочу бачити весну,

Розквітлу, ясну, кольорову.

В обіймах солодко втону,

У пахнощі її порину знову,

Розбурхаю навмисно почуття,

Наскубаю емоцій аж до краю,

Відчую душ прокинутих тертя —

Себе відчую, як палаю.

 

І саме навесні життя захисника обірвалося. З 11 травня до того моменту, коли вдалось ідентифікувати воїна за ДНК-тестом, минуло багато часу. Його та побратимів вже було поховано на кладовищі у Дніпрі. Лише 4 квітня 2023 року Герой назавжди повернувся додому.

 

Учасники заходу-вшанування переглянули презентацію про життя Артема Задоянчука. Родичі та знайомі воїна поділилися спогадами. Їм дуже болить та не вистачає його, проте вони розуміють, що не стати на захист своєї землі Артем би не зміг, бо був таким — вирізнявся навіть одним своїм поглядом. «Це людина, яка завжди не була схожою на інших. Не тільки тим, що писав вірші чи грав на гітарі. Він більшість того, що бачили ми, бачив по-іншому. Він бачив по-іншому природу, любов до країни. Його вірші хапають за душу, бо Артем інакше сприймав світ, насолоджувався ним, насичувався красою. А ще щиро любив Україну, був завжди патріотом», — кажуть друзі та рідні.

Усі, хто доєднався до події, змогли послухати унікальні особисті аудіозаписи поезій, зокрема й ті, що військовий створив, перебуваючи вже на фронті. «На передовій Артем здійснив свою мрію — написав той особливий вірш, який проймає аж до серця. Ним є “Чекай”. Його захисник присвятив коханій дружині Руслані. І саме цей вірш, особливий, омріяний, і став останнім…» — розповіли на бібліотечному заході.

Ти чекай мене, я прийду,

Принесу тобі перемогу.

Вір у мене, я сили знайду,

Свою знаю напам'ять дорогу.

 

Ти чекай мене кожен раз,

Коли вже недостатньо надії.

Так чекають кожного з нас,

Так відстоюють право на мрії.

 

Зазначив начальник управління культури і туризму Хмельницької міської ради Артем Ромасюков: «Він віддав своє життя за кожного з нас, за наших дітей. Але ми можемо, крім того, що молитися за його душу, продовжити його життя через його творчість. Адже вона увіковічує і його, і його побратимів, котрі на Алеї Слави».  

У книгозбірні до заходу оформили фотовиставку, яка розповіла про Артема Задоянчука. На ній же розмістили й вірші воїна. Також у бібліотеці хвилиною мовчання вшанували всіх загиблих захисників України.

Матеріал взято звідси: 

https://cbs.km.ua/index.php?dep=2&w=show_news&dep_up=3&dep_cur=19&news_id=3454