Дім кольорових книжечок

 15 грудня у бібліотеці-філії №4 залунали дзвінкі голоси почитайликів-другокласників ЗОШ №14, яких вчителька привела до бібліотеки на екскурсію «Подорож у Читай-місто». Бібліотекар Вікторія Мітрофанова розповіла як легко та швидко обрати цікаву книжечку та знайти її на поличках абонементу. У читальному залі для малюків була приготована виставка книг до #кольорових_читань в рамках Національного тижня читання.

«Не всі батьки купують для своїх дітей книжки, – розповідає вчителька Марія Йосипівна. – Зараз діти мають чудові іграшки та гаджети, важливо пояснити батькам, що діти не тільки граються, але й розвиваються. А для розвитку потрібне позакласне читання. Якщо купувати художню літературу батьки не мають змоги, то на допомогу приходить бібліотека. Це чудова альтернатива, адже тут багато сучасної, якісної літератури».

«Я веду читацький щоденник і тепер я запишу туди багато-багато книжок! – ділиться емоціями маленька читачка Маргарита.

Збройні сили України – слава, гордість, міць країни

6 грудня бібліотека-філія №4 влаштувала для школярів захід з нагоди Дня Збройних сил України. Це була година мужності «Збройні сили України – слава, гордість, міць країни». Її бібліотекарки організували для шестикласників СЗОШ №8. На заході діти дізналися про структуру ЗСУ та головний орган військового управління – Генеральний штаб. Загальновідомо, що найкраще нові знання засвоюються в ігровій формі. Тому бібліотекарі розробили вікторину з 25 питань щодо воєнної техніки, історії армії та військової медицини. За відповіді на питання учасники отримували бали. Перед грою їх розділили на команди. За результатами підрахунків виграла команда «Курчата». Їхня кількість балів – аж 2000! Команда «Дружба» на 400 балів відстала від переможців. Під час вікторини діти мали право користуватися підбіркою бібліотечних книг «Сила духу моєї країни». «Було багато питань, на які я не знав відповіді, – поділився враженнями учасник заходу Артем. – Але разом з тим було дуже цікаво, тепер мені хочеться дізнатися про нашу армію більше. Особливо складною була тема флоту, але я читав книгу «П’ятнадцятилітній капітан» Жуля Верна, отримані з цього роману знання допомогли мені відповісти на деякі запитання».

Книги легкою мовою у бібліотеці

 Бібліотека-філія №4 Хмельницької міської територіальної громади отримала у подарунок п’ять кольорових книжок легкою мовою для тих, хто має труднощі з читанням.

Видання надано у рамках проєкту «Інклюзивне літературно-художнє видання "Казки Закарпаття. Легка мова"», що реалізується ГО «Центр культурних ініціатив "Фортеця Унг"» за фінансової підтримки Українського культурного фонду.

Формат легкого читання буде корисний для людей, які мають труднощі з читанням та розумінням тексту. Це перші художні книги такого типу, адже подібної художньої літератури  в Україні досі не видавалося.

Мова – ДНК нації

 Ігровий квест «Мова – ДНК нації» провела працівниця бібліотеки-філії №4 для учнів 6-А класу СЗОШ №8. Безліч цікавих ігрових завдань мали виконати маленькі мовознавці, щоб пройти всю дорогу квесту.

Діти шукали в словах цифри та розв’язували приклади. Скакали на одній нозі читаючи скоромовку. Розшифровували чарівні малюнки та складали в словах переплутані місцями літери.

«Найбільше мені сподобалася вправа «Продам жирафа», – поділився враженнями Ілля. – Моя сусідка продавала страшного жирафа, а я вигадував оголошення, щоб продати смішного жирафа. Я написав, що мій жираф любить морозиво, у нього квадратна голова і тонкі ноги. Він працює клоуном і з ним завжди весело».

Вчимося бути толерантними

18 листопада працівниця бібліотеки-філії №4 провела для п’ятикласників СЗОШ №8 годину спілкування «Вчимося бути толерантними». Під час події діти міркували, чи добре було б, якби усі люди на Землі були схожими одне на одного. Дійшли висновку, що різноманіття все ж таки краще. Учасники визнали, що толерантність – це головна умова миру і злагоди. Для кращого закріплення бібліотекарка розповіла учням китайську притчу «Дружна сім’я».

«Було б дуже добре, якби на землі панували мир та любов, – поділилася своїми думками учасниця заходу Юля. – Якби всі жили так дружно як жителі села у притчі, то ніколи б не було воєн та сварок. Ми повинні вчитися так жити».

Також дітям дуже сподобалася проведена під час заходу гра «Пустіть мене в коло», у якій вони утворили коло, до якого не пускали одного з учасників, а він, застосовуючи усі можливості, повинен був пробратися до кола.

Потім бібліотекарка обговорила з учнями цю ситуацію і всі зрозуміли, що груба сила не завжди може допомогти, тому її застосовування не може бути доречним. Також неправильно виганяти когось «зі свого кола». Завжди потрібно обговорювати та аналізувати свої дії і прислухатися до інших думок.

Оберіть 8 надійних українських онлайн-видань

Для того, щоб споживати тільки якісну інформацію, необхідно уважно слідкувати  за надійністю  джерела, з якого  черпаєте новини.

Працівниці бібліотеки-філії №4 підготували гру-тест, під час якої потрібно посортувати скріншоти з онлайн-видань на ті, яким можна довіряти (видання, що увійшли до "білого списку" Інституту масової інформації), та підозрілі сайти (за версією Texty.org).

Запам'ятайте назви 8 найякісніших українських онлайн-видань. Гра-тест у цьому допоможе. За результатами аналізу рівень дотримання професійних стандартів на цих ресурсах в середньому становить близько 97,8%.

<iframe src="https://learningapps.org/watch?v=pepnyhhy521" style="border:0px;width:100%;height:500px" allowfullscreen="true" webkitallowfullscreen="true" mozallowfullscreen="true"></iframe>

Досліджуємо цифровий світ безпечно

  20 жовтня у бібліотеці-філії №4 пройшли заняття з медіаграмотності "Досліджуємо цифровий світ безпечно". У цьому допоміг Cанго — телефонний ніндзя з видання "У мережі з Санго" від МСЕ, яке було перекладене за ініціативи Міністерства цифрової трансформації України.

 Діти разом з батьками ознайомилия зі своїми правами та правилами безпеки в цифровому середовищі. Діти в присутності батьків ознайомилися та проаналізували ряд ситуацій, які можуть трапитися  у цифровому середовищі:

1. Право на онлайн-ігри.

2. Контроль часу, що проводиться перед екраном монітора.

3. Ризик зіткнутися з неприйнятним контентом.

4. Право використання цифрових засобів для навчання.

5. Недоторканність приватного життя.

6. Роль дорослих у формування поизитвного прикладу використання цифрових засобів.

"Це дуже корисне навчання, — коментує пані Людмила, мама Діанки — маленької читачки бібліотеки. —  Мені було цікаво, як відповість на запитання тесту моя дочка. Для мене було важливим почути її міркування та висновки. Безперечно, що правильні відповіді на ці запитання повинна знати кожна сучасна дитина. Найголовніше, щоб при будь-якій проблемі дитина знала, що може поговорити про це з батьками."

Медіакросворд для медіазнайок

З 19 по 22 жовтня проходить Фестиваль інфомедійної грамотності, який ініціювала Централізована бібліотечна система Хмельницької міської територіальної громади. Бібліотека-філія №4 підготувала в рамках фесту для користувачів медіакросворд. Він містить у собі терміни, значення яких потрібно знати кожній сучасній людині.

Перевірте свої знання, розгадавши кросворд, та зробіть перший крок до розвитку нових медіаосвітніх компетентностей.

Як козаки до бібліотеки ходили.

12 жовтня в рамках святкування Дня захисника України працівниками бібліотеки-філії №4 для третьокласників СЗОШ №8 був проведений час веселих випробувань "Як козаки до бібліотеки ходили". У оригінальному ігровому форматі діти дізналися про про побут та звичаї найперших захисників України - козаків. Під час заходу маленькі читачі продемонстрували низку вмінь: малювати, логічно мислити, стрибати. Для юних інтелектуалів була проведена ерудит-вікторина. 

"Мені дуже сподобалося малювати спільно з командою козака, — ділиться враженнями учасник заходу Сашко. — Це було дуже весело, ми по-черзі малювали голову, тулуб, вуса, ноги і намагалися встигнути скоріше за іншу команду. Я дуже радий, що ми виграли!".

"Я багато дізналася про свято Захисників України, — розповідає читачка Іринка. — Раніше нас захищали козаки, а тепер від ворогів нас обороняє наша Українська армія! Я дуже рада, що нашу країну захищають не тільки хлопці, але й сміливі дівчата. Я теж хочу служити в армії!"

Журнали та газети – це яскравий набір інформації

 

6 жовтня працівниці бібліотеки-філії №4 провели інформаційний день «Журнали читаю, тому все знаю» для учнів 3-В класу ЗОШ №14. Як заохотити малечу до читання? Варто дати їм можливість вибирати, що вони будуть читати. Це може бути віршик або невелика оповідка. А можливо, казка чи комікс. А якщо на сторінках видання є чудова саморобка, цікавий майстер-клас або загадка-головоломка, то жодна дитина не встоїть. А де ж зібраний такий яскравий набір інформації? Звичайно, що у журналах та газетах, які передплачує книгозбірня.    У філії №4 є: «В гостях у казки», «Веселий саморобкін», «Карамельки», «Колосочок», «Вечірня казка», «Візерунок у долонях», «Бедрик». Ці журнали будуть цікаві як дошкільнятам, так і дітям молодшого шкільного віку. «Мені дуже подобається журнал «Візерунок у долонях», – розповідає Адамчук Вікторія. – Я люблю робити поробки, а у цьому журналі багато майстер-класів. Я сплела собі браслет і хочу зробити листівку на день народження подруги».

«З Україною в серці»

 

1 вересня українці святкують День знань. Традиційно відзначали свято працівниці бібліотеки-філії №4 з учням 3-х класів ЗОШ №14. Патріотична година «З Україною в серці»

 на якій бібліотекарки запропонували дітям мультимедійну презентацію «Україна – це ми», яка допомогла пригадати етапи становлення держави України, школярі слухали розповідь про відомих синів і дочок, про мову, яка містить код нації. Насамкінець заходу учні із захопленням грали в ігри та вікторини

«Бібліотекарки завжди дивують нас чимось цікавеньким. Я вже не могла дочекатись коли закінчаться канікули, щоб зустрітися з однокласниками. А коли побачила працівниць бібліотеки то зрозуміла буде як завжди «гаряче», і не помилилася. Мене захопила вікторина «Символи України», – розповідає  Літвіна Марія учениця 3-Б класу.

 

Бібліотекар бібліотеки-філії№4 Вікторія Митрофанова

1 вересня – День знань

1 вересня – дуже хвилюючий день для школярів і студентів. Найбільше переживають діти-першокласники та їхні батьки. Хтось з радістю зустрічає цей день, а хтось сумує про літо, що пішло. Але бути байдужим до цієї дати неможливо. 

У кожної країни своє «перше вересня», а в деяких його взагалі нема.

Як готуються до школи – перший раз у перший клас, в країнах світу, перегляньте за посиланнями

https://cutt.ly/5WjYa33

 https://cutt.ly/7WjY4uw

 

 

 

Свято Трійця

Трійця – одне з дванадцяти головних православних свят.

Точної дати у Світлого Воскресіння немає, тому і Трійця і зелені свята відзначається щороку в різний час.

Трійця завжди припадає на неділю і є перехідним святом, у низці православних церковних свят вона завершує весняний цикл свят, через тиждень після неї починається Петрів піст.

Трійця відзначається три дні – у неділю, понеділок та вівторок. У неділю у православних храмах виконується одна з найбільш урочистих служб в році, а після Божественної літургії відбувається вечірній молебень у пам’ять про поблажливість Святого Духа на учнів Ісуса.

У понеділок православні віряни відзначають День Святого Духа.

У давнину у цей день молодь влаштовувала масові гуляння на природі – співали пісні, розкладали багаття і ворожили.

Старослов’янські обряди поклоніння деревам збереглися в українців у звичаях ставити на Трійцю клечання у вигляді берізок, кленів і лип на подвір’ях, розвішувати на стріхах.

А в оселях стелити долівки запашними травами, духмяним зіллям заквітчували ікони, вікна, стіни.

Здавна Трійцю святкували дуже урочисто. З цим днем пов'язано багато прикмет та традицій. Господині травами-оберегами закликали злагоду та добробут, а дівчата ворожили. Віряни традиційно освячують в храмах різнотрав'я та воду. Вважається, що в цей день варто дотримуватися наступних заборон:

1. Проводити земляні роботи. Трійця вважається святом землі. Наші пращури вважали, що в цей день вона святкує свій день народження. Землю, церкву та будинки прикрашали свіжою зеленню та квітами. Тому важливо не займатися будь-якою земельною роботою у цей день.

2. Зрубувати чи спилювати дерева. Особливо обережно потрібно ставитись до дерев на зелені свята. Береза, горобина та верба часто використовуються у ритуалах на Трійцю. Раніше дівчата прикрашали їх стрічками, квітами та віночками. 

3. Гуляти у лісі. За народними повір’ями на зелені свята в наш світ приходять міфічні істоти - мавки та русалки. Наші пращури вірили, що вони могли нашкодити людині, тому у цей період не гуляли самі у лісі, уникали водойм та не випускали худобу на пасовища. 

4. Купатися. Існує повір’я, що у період трьох днів не можна купатися у водоймах, адже хитра русалка у будь-яку мить може затягти на дно.

5. Виконувати будь-яку домашню роботу. Прибирати дім, прати білизну, шити, різати - усю цю хатню роботу не можна робити у період Трійці. Виняток становить тільки приготування їжі для родини та домашніх або свійських тварин. 

Джерело:

https://palomnik.com.ua/trijcya

https://1plus1.ua/novyny/trijca-2021-so-ne-mozna-robiti-na-zeleni-svata

 

«Від Петрушки до Барбі»

 

Щасливе дитинство – це турбота дорослих, в цей день у дітей ще більше розваг, солодощів та веселощів. А ще День захисту дітей – це нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, щоб усі діти росли щасливими, вчилися, займалися улюбленою справою і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни.

Працівниці бібліотеки-філії №4 зустрілись з вихованцями ДНЗ №23 «Вогник». Іграшковий диліжанс «Від Петрушки до Барбі» дуже захопив малечу.

Граючись із дітками бібліотекарки розповіли дошкільнятам про їх права та обов’язки. У казковій правовій вікторині на прикладі казок роз’яснювали статті Конвенції про права дитини

Діти залюбки перегортали сторінки цікавих кольорових книжечок, а також пообіцяли неодмінно прийти в бібліотеку з мамами.

Завідувачка бібліотеки-філії №4 І. Драйна

День захисту дітей.

 

Всі ми родом із дитинства, коли малі –мріємо якнайшвидше подорослішати, а коли дорослі –з теплотою згадуємо дитинство і хочемо повернутись у ті безтурботні роки. Тому 1 червня, в День захисту дітей і дорослі, і малі із великим задоволенням святкують.

Працівниці бібліотек-філій №4 та 13 вже традиційно святкують разом із своїми читачами. Сьогодні це були учні 5-х та 6-х класів ЗОШ №14.  Калейдоскоп дитячих розваг: «Веселися, грай, книжечки читай» не залишив байдужими нікого. Бібліотекарки разом з учнями бігали, гралися, веселилися, розгадували загадки, вікторини.

Завдяки спільним зусиллям книгозбірень, депутатів Сергія Болотнікова, Максима Мураховського та педагога-організатора школи Світлани Пшеничникової ні один учасник заходу не залишився без уваги, призу та солодощів.

Захід закінчився, але ще довго діти не хотіли розходитися, адже свято є свято. А його, як звісно, багато не буває!

 

 

Найрозповсюдженіші легенди Хмельниччини.

 Українські легенди та «побрехеньки» – свідчать про глибоку народну спостережливість і, попри всю свою стислість, виблискують мальовничою яскравістю барв, іскристим гумором.

Існує чимало легенд та переказів того чи іншого краю. Майже усі вони схожі між собою, хіба що різняться деякими подробицями.

Ось кілька найрозповсюдженіших легенд Хмельниччини: «Чому жива вода дарує здоров’я», «Зцілення приходить від… дзвонів з-під землі» «Що таке Кармелюкові камені?» та інші з якими, ви, наші любі користувачі, можете познайомитись за посиланням https://ye.ua/syspilstvo/651

 

 

«Незнана Хмельниччина»: легенди і «родзинки» Сатанова

 Хмельницькі мандрівники Юрій та його дружина Катерина Даценко об’їхали усю Хмельниччину і побували у неймовірних місцях.

Вони цікаво розповідають про древній Сатанів понад Збручем, та його околиці, що безперечно є однією зі справжніх окрас нашого краю.

Незважаючи на чудернацьку назву, місто не має нічого спільного з темними силами, а історики та етнографи наводять кілька ймовірних версій виникнення такого дивного слова. Найбільш можливими є молдавський варіант, за яким Сату Нову (з молдавського) – це просто Нове Село, така собі Новосілка, котрих по області та по Україні вистачає. Друга ж версія – більш романтична, бо стверджує, що містечко засноване римлянами, адже дійсно по полях біля Сатанова і досі знаходять римські монети. На жаль, достеменна дата заснування Сатанова невідома, але перша згадка з’являється під 1404 роком, а в 1436 місто одержує Магдебурзьке право.

Від Хмельницького до Сатанова 75 кілометрів, а з урахуванням відстані до санаторію, набереться близько 85. Як бачите, до цікавого можна за годину-півтори не кваплячись дістатися автомобілем.

А ми, працівниці бібліотеки-філії №4, запрошуємо вас на цікаву онлайн-екскурсію до Сатанова, за посиланням

https://vsim.ua/Podorozhi/neznanna-hmelnichchina-10630056.html

Український народний стрій

     Народний костюм, або стрій, є не просто одягом, що носиться на певній території. Це складова народної душі, великий пласт культурного й історичного надбання нашої країни. Він так само цінний, як традиції та мова. А чи відомо вам, що кожна зі складових костюма має свою, унікальну назву, яка для нас, сучасників, є трохи незвичною та навіть може видатися дивною. Спробуймо разом розібратися в цих барвистих речах та найменнях. 

Незшитий поясний одяг

Звичайно, що кожен регіон нашої країни має свій, унікальний народний стрій. Але є в усіх костюмах певні елементи, що мають однакове походження та призначення. Так відбувається і з поясним одягом. Із назви можна зрозуміти, що це одяг, який носиться на поясі, тобто це чоловічі штани та жіночі спідниці. І якщо зі штанами більш-менш усе зрозуміло, то от спідниці – це тема окрема. Вони є зшитими та незшитими. До незшитого жіночого поясного одягу належать плахти та запаски. Переважно запаски робили двох плахтовими, із двох окремих частин: широкої однотонної задньої, що носить назву «сіряк», та вужчої, затканої кольоровим малюнком,  передньої – попередниці. Переважно плахти та запаски були з домотканої вовняної тканини. 

Також по всій території України розповсюджені фартухи-запаски, що носили зі зшитим поясним одягом, тобто спідницею. Їх виробляли з домотканого полотна, прикрашали вишивкою, нашитими стрічками.

Юпка, свита, керсетка та

Звичайно, до верхнього плечового одягу, тобто одягу, що носили поверх сорочки, належить велике розмаїття речей з різними назвами. Розглянемо деякі з них.Ц

Юпка – це жіночий піджак, чи то халат. Юпки шилися із домотканого полотна, мали приталений крій, а донизу розширювалися, завдяки вшитим у нижню частину речі, від талії, клинами-«вусами». Юпки оздоблювали декоративною тасьмою по горловині, вилогах та манжетах рукавів.

Цікавим взірцем одягу, що мав крій без розрізу по лінії плечей, тобто кроївся у так звану перекидку полотна, є гуня. Гуня є одним з різновидів чоловічого верхнього одягу, який робили з довговорсистої тканини. Вона має прямий крій та переважно відложний комірець. Край комірця, вилоги й манжети оздоблювали вишивкою чи декоративними шнурами. Гуня не має ґудзиків, а носиться на запах, під пояс. На Закарпатті гуні взагалі суцільнокрійні, їх роблять з овечої чи козячої вовни. А защіпаються вони лишень навколо шиї гачком або зав’язуються тасьмою.

Найрізноманітнішими в жіночому одязі всіх регіонів нашої країни є керсетки. Їх носять поверх сорочки. Керсетка – це безрукавка, що має різну довжину, шиються з кольорової чи однотонної тканини, оздоблюється вишивкою, декоративними шнурами. Керсетки переважно приталені, із частково відрізною лінією талії, із клинами-«вусами», вшитими в нижню частину виробу, що розширюється. Деякі керсетки защіпалися на ґудзики.

Дуже велику популярність мали свити. Це верхній одяг, що шився із сукна. Переважно свити були без коміра чи з низенькою стійкою. Залежно від району носіння довжини свити була різною і коливалася від середини литки до середини стегна. Свита – верхній одяг, що однаково використовувався як жінками, так і чоловіками.

Головні убори.

Головні убори колись носилися і взимку, і в літку. Вони мали не тільки захисні функції, а також служили оберегом для людини. Чоловіки носили шапки, брилі, а жінки – хустки та шапки. Дівчата прикрашали себе вінками. До речі, дівочий вінок мав не тільки декоративне значення, він сигналізував оточенню, що перед ними вже не дитина, а майже доросла дівчина. Велике значення мав колір стрічок, що прикрашали вінок. Так, голубі стрічки носили лише дівчата-сироти.

Джерело:

Український народний стрій [Текст] : традиції // Куля. - 2020. - №10. – С. 12-13

 

«Вікіпедія» – енциклопедія з вільно поширюваним вмістом.

 15 січня у всьому світі святкується День онлайн-енциклопедії Вікіпедія (Wikipedia Day).

2001 року Джиммі Вейлз і Ларрі Сенгер запустили онлайн-енциклопедію. Назву Wikipedia придумав Ларрі Сенгер. Він поєднав слова wiki (від гавайського «швидкий») і pedia (від «енциклопедія»).

Перша стаття українською мовою була опублікована 30 січня 2004 року.

Джерело:

https://maximum.fm/15-sichnya-yake-sogodni-svyato-tradiciyi-zaboroni-i-prikmeti_n188638

Більше про традиції, свята прикмети на 15 січня читайте тут: https://tsn.ua/ukrayina/15-sichnya-2021-roku-yake-sogodni-svyato-prikmeti-ta-den-angela-1704922.html

 

 

 

Сьогодні українці святкують Щедрий вечір або свято Меланки.

Увечері 13 січня, напередодні Нового року за старим стилем, українці традиційно святкують Щедрий вечір (Щедру кутю) або свято Меланки. Таку назву у народній традиції – Меланки, Маланки, Миланки – свято отримало через те, що за юліанським календарем, яким послуговуються східні православні християни на 31 грудня припадає день святої Меланії Римлянині, яка жила у Римі у ІV-V ст.

Наслідуючи українську новорічну обрядовість, вечір з 13 на 14 січня називають Щедрим. До нього готують щедрий святковий новорічний стіл –  вдруге протягом зимових свят вариться кутя, але вже скоромна, а на столі мають переважати м’ясні страви (ковбаси, смажене м’ясо, печеня тощо). До багатого столу готують також млинці, пироги з сиром, м’ясом, вареники зі сметаною.

Головні святочні дійства Щедрого вечора це – щедрування, парубочі та дівочі «Маланки», «Коза». Щедрування – давній звичай традиційного народного українського новоріччя. Як тільки починає смеркати, групи щедрувальників (переважно молодь) здійснюють величальні новорічні обходи і поздоровлення, під час яких піснями славлять господарів, бажають їм здоров’я й достатку на весь рік, за що й отримують щедру нагороду.

Життєрадісні щедрівки і сьогодні користуються загальною любов’ю та шаною в Україні. Хто не знає приспіву: «Щедрий вечір, добрий вечір! Добрим людям на здоров’я!».

«Меланка» – традиційний новорічний обряд, який з часом трансформувався у громадську святкову забаву, такий собі своєрідний сільський карнавал із використанням масок, перевдяганнями, розігруванням кумедних сценок-інтермедій. За давньою традицією у парубочій «Меланці» роль головного обрядового персонажа грав хлопець, перевдягнений у жіночий народний костюм. Дівчата також ходять щедрувати з «Меланкою»: найгарнішу вбирають як «молоду», а на роль «молодого» перевдягають у чоловічий одяг іншу дівчину. Традиційні карнавальні образи «Маланки» це – Коза (звідси пішов обряд «водити Козу»), Ведмідь, Журавель, Бик, Кінь, а також Дід, Баба, Наречений та Наречена, Коваль, Сажотрус та ін. Щедрують, водять Козу, Меланку з музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками до півночі, оскільки наступав Новий Рік, а позаяк закінчувався Щедрий вечір.

 Джерело:

https://www.unian.ua/lite/holidays/13-sichnya-2021-yake-sogodni-svyato-prikmeti-ta-imeninniki-shcho-sogodni-ne-mozhna-robiti-11281379.html

 https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3169359-13-sicna-pamatni-dati.html

  

Як захопити дитину читанням

 

Шановні батьки, бабусі та дідусі!

Бажаєте, щоб ваша дитина всебічно розвивалася, пізнавала світ, відчувала духовну єдність з родиною, мала інтерес до життя, до книги – читайте! А ще краще – читайте разом!

Чим більше ви самі читаєте вдома, тим більшою є ймовірність того, що ваша дитина полюбить книгу і буде добре навчатися в школі.

Сподіваємося, що поради Олени Павлової – шеф-редакторки «Освітня. Медіа» та авторки  комік  с-кота Інжира – найкнижковішого кота України., стануть вам у нагоді 

Приємного читання та спілкування у колі сім’ї!

 Джерело: https://osvitoria.media/opinions/25-sposobiv-pidsadyty-ditej-na-knyzhky/